"МИ - ПАМ'ЯТАЄМО." (до дня пам'яті і вшанування жертв війни)

Війна між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом , що розпочалася 22 червня 1941 року, стала найтрагічнішим та найкривавішим етапом Другої світової війни, призвела до колосальних людських втрат, передусім для України. Найжорстокіша  війна в історії людства, що забрала десятки мільйонів життів, тривала 1418 днів. Щодня гинуло близько 14104 людей. Кожну годину- 588, кожну хвилину -10 людей. Жахлива арифметика... Всі , хто став для нас прикладом беззавітної любові до Вітчизни і свого народу, незламної волі і героїзму, живуть у вдячній пам'яті народів. Це пам'ять про подвиги, здійснені на полях боїв з агресором, пам'ять про тих, хто вершив історію, прийняв смерть заради Перемоги, заради Батьківщини , заради майбутнього. Повага й шана до них передаються з покоління в покоління.

Я пам’ятаю

 

Я пам'ятаю...

як приходила сюди малою за руку з татом й квітами в руці.

І мама вчила: "Треба пам'ятати!

Солдатів, що загинули на війні!"

 

Я пам'ятаю...

Щемливий стук у серці, і сльози болю, то плакав ветеран.

Лавки, заповнені людьми, що були в пеклі.

Чиїх голів торкнулась сивина.

 

Я пам'ятаю,..

Ми дякували щиро і маршем зустрічали їх здаля.

Дорослі і малі, всі згадували ту весну єдину

коли, нарешті, прозвучало: "Скінчилася війна!"

 

Я пам'ятаю...

Співала в пісні про солдата,як із війни син батька зустрічав.

А у нашому селі таких було багато

Й ще більше тих, хто мир зустрів уже на небесах.

 

Я пам'ятаю...

Сум, радість. усмішки, печаль й весняні квіти.

Слова і вірші, вітання і пісні.

За те, що дали нам можливість просто жити

Мій ветеране, я щиро дякую тобі!

 

Запам'ятаю!

Всі весни, що лелеки принесли на крилах.

Ти їх відвоював, щоб залишити нам.

І передам у спадок, як мама й тато вчили

За що тоді загинув ветеран.

                                                                              Мар’яна Мокрогуз-Ласій